Турецька площа Чернівці

d0566c562de7e22d19f52151642586e5_600x1000

Турецька криниця — найстаріше водне джерело в місті Чернівцях історична пам’ятка, що збереглася з часів входження Буковини до Османської імперії.
З криницею пов’язана романтична легенда про кохання турецького паші до простої української дівчини.
Знаходится в найстарішій частині Чернівців поряд з вулицями Турецькою та Петра Сагайдачного.

З водою у Чернівцях було завжди скрутно, так як вона залягає на значній глибині під містом.
Зважаючи на цей факт, за словами «літописця» Чернівців Фрідріха Раймунда Кайндля, мешканці міста в давнину взагалі не копали криниць, вони користувалися винятково джерелом, яке називалося спочатку «Панською криницею» За Автрійський час на Буковині це джерело охоронялося стражем, для того щоб воду використовували виключно для пиття та готівлі їжі.  Води не вистачало на все місто, тому військовий адміністратор Буковини Габріель фон Сплені уже в 1779 році. Він прийняв розпорядження про необхідність копання криниць.

Вже в кінці 1786 року в Чернівцях вункціонувало біля 30-ти криниць але за ними не було належного догляду через що вони з часом замулювалися.

Фото вивозу води для міста:

275px-%d1%82%d1%83%d1%80%d0%b5%d1%86%d1%8c%d0%ba%d0%b0_%d0%ba%d1%80%d0%b8%d0%bd%d0%b8%d1%86%d1%8f10

Нестача води особливо відчувалася у засушливі пори року. Та й для гасіння пожеж її теж не вистачало. З урахуванням цього, біля Турецької криниці згодом було збудовано спеціальний резервуар для води.
27 квітня 1858 року у міській ратуші відбулося спеціальне економічне засідання магістрату і громадської ради під головуванням бургомістра Ортинського.
На засіданні розглядали розроблений міським архітектором Фіалою план, попередні розміри і кошторис на вирівнювання та брукування площі Турецької криниці, ремонт резервуару, покриття гравієм під’їзного шляху.
На ці роботи планувалося витратити 1065 флоринів 54 крейцери.

Один з будиночків на Турецькій площі (до 1880 року площа офіційно називалася «Мари») належав єврейській громаді. Це була одноповерхова мурована міква.
Міква була надзвичайпо важливим об’єктом у житті єврейської громади.
В сутужні часи евреям дозволялося навіть продати синагогу для того, щоби облаштувати мікву. До речі, це було складним завданням для місцевих рабинів.
Згідно з біблейським законом кожна ритуально нечиста людина стає чистою тільки після того, як вмиється у воді. Для цієї мети і спужив обладнаний для ритуального купання басейн. Він мав наповнюватися природним шляхом — дощовою водою або через канал, проведений від річки чи природного джерела. Якщо ж долити сюди воду будь-яким посудом, то вона стає ритуально непридатною.
Для мікви необхідна певна кількість води, щоби нею можна було скупати все тіло людини.
Єврейська громада мала договір з чернівецьким магістратом на подачу води з басейну криниці.
Договір складався на 10 років і багаторазово продовжувався. З приходом на Буковину радянської влади міква деякий час не працювала.
От як описано Мікву в одному з документів, складеного на початку існування радянської влади в Чернівцях: «Лазня збудована єврейською громадою у 1830 році. Примішення одноповерхове ветхе. На першому поверсі роздягальня на 71 кабінку, мийна, парна і приміщення для обслуги. У напівтемному підвальному приміщенні також знаходиться мийна, душова, ванне відділення та басейн. ..»
Міква слугувала єврейській громаді і в час входження краю до складу Королівської Румунії (1919–1940, 1941–1944). Працює вона і нині.


Курс валют